Українське географічне товариство (УГТ) — всеукраїнська наукова громадська організація вчених, учителів, викладачів, фахівців, студентів в галузі географії та суміжних з нею наук. Створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи, геоекологічному вихованню населення.
          Товариство співпрацює з органами державної влади і місцевого самоврядування, Національною академією наук України, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні, географічними товариствами іноземних країн, Міжнародним географічним союзом та ін. Організація науковців-географів України веде свій відлік від 13 лютого 1873 року, коли в Києві в колишній Російській імперії було утворено Південно-Західний відділ Руського географічного товариства. Першим головою було обрано Григорія Ґалаґана — юриста, землевласника, громадського діяча, члена державної ради, засновника Колегії Павла Ґалаґана (на честь рано померлого сина). Секретарем і керуючим справами Відділу був уродженець Бориспільщини Павло Чубинський, молодий керівник експедицій, краєзнавець, етнограф, автор слів пісні «Ще не вмерла Україна», що стала основою державного гімну незалежної України. Відділ здійснював наукову програму комплексного вивчення природи та господарства України, зокрема з питань топографії, орографії, гідрології, ґрунтів, клімату, рослинного і тваринного світу, населення та історії поселень, шляхів сполучення, охорони природи тощо. Також досліджувались гуманітарні питання культури, історії, літератури, етнографії, освіти, мови. Відділ розгорнув широку наукову і просвітницьку діяльність, створено бібліотеку (понад 1000 примірників книг), організовано музей (понад 3000 експонатів). Товариство видало два томи «Записок Південно-Західного відділу» (у 1873 та 1874 роках). Південно-Західний відділ на виставці Міжнародного географічного конгресу в Парижі у 1875 році був нагороджений золотою медаллю за «Праці етнографо-статистичної експедіції». Були налагоджені зв'язки з географічними товариствами Франції, Німеччини, Іспанії.
        Активна діяльність товариства з утвердження української самобутності, мови, українських пісень, побуту, звичаїв, детальні описи етнічних українців, досить відмінних від сусідніх народів, на той час суперечила владним «великоруським» ідеям Російської імперії. У 1876 році 7 липня послідувало розпорядження царя, за яким «отдел Географического общества в Києве, в нынешнем его составе был закрыт, и чтобы не могло состояться иначе, как с моего разрешения…». Протягом наступних 40 років в Україні не утворювалося жодного наукового товариства, яке б продовжило справу відділу. Це надовго залишило Україну на узбіччі світового географічного руху. Перші відділення Всесоюзного географічного товариства було засновано в Криму та Чернівцях у 1945 році, в Харкові у 1946, Львові у 1947 році. Український філіал Всесоюзного географічного товариства було офіційно оформлено в січні 1947 року. Утворення Українського географічного товариства відбулося в 1958 році, коли почало функціонувати науково-громадське об'єднання при Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки. Регулярно стали проводитися з їзди Товариства. За активної участі членів Товариства в Києві було проведено з'їзди Всесоюзного географічного товариства в 1960 і 1985 роках. Товариство було одним із ініціаторів створення трьохтомної «Географічної енциклопедії України» в 1989—1993 роках. Статут оновленого товариства був зареєстрований Міністерством юстиції України 4 червня 1993 року, свідоцтво № 465. У 2016 році на ХІІ з’їзді УГТ прийняті доповнення до Статуту УГТ.

Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки

4. 2004 року за підручник «Землезнавство» К.: Либідь, 2000.-464с.

5. 2005 року – за цикл наукових праць «Розроблення наукових засад і практичних рекомендацій збереження біорізноманіття в контесті сталого розвитку України»

6. 2009 року – робота «Національний атлас України (методологія і практика розробки)»

7. 2015 року – за цикл наукових праць «Наукові основи збереження та відновлення біотичного і ландшафтного різноманіття України в умовах змін навколишнього середовища»

8. 2017 року – за роботу «Оцінка, прогнозування та оптимізація стану водних екосистем України»